Пам’яті Героя України Володимира Федорняка
Минає час, але не минає біль...
Війна — це не лише руїни і попіл. Це невимовне горе, яке назавжди змінює життя. Вона забирає найдорожче, залишаючи порожнечу, з якою важко змиритися. Ми можемо навчитися жити з наслідками, але навчитися жити БЕЗ — практично неможливо...
Сьогодні, 31 липня, минає два роки з дня загибелі відважного сина України — Володимира Федорняка.
Два роки гіркої розлуки, невтамованого болю і вічної скорботи.
Два роки БЕЗ Володі…
Його життя обірвалося на одному з найгарячіших напрямків фронту. Там, де щодня йдуть запеклі бої, де не стихають ворожі обстріли, де земля палає і стогне, просочена кров’ю найкращих синів України…
Йому було лише 32 роки…
Неможливо уявити, яке пекло переживає мати, що втратила сина. Як навчитися дихати родині, яка втратила того, кого безмежно любила… Але ми віримо: Володимир тепер — серед Небесного Воїнства. І вже звідти він оберігає нас — своїх рідних, побратимів і всю Україну.
Щира вдячність, глибока шана і вічна пам’ять тобі, Володимире!
Ти був міцним духом, нескореним серцем.
Ти віддав своє життя за наше майбутнє — вільне, мирне, українське.
Спочивай з миром, Герою.
Герої не вмирають — вони живуть у наших серцях.
Низький уклін рідним та близьким. Ми з вами в скорботі та пам’яті
