У війни немає віку, статі чи звань — вона завжди забирає найкращих.
Сьогодні 19 листопада, минає три роки з дня загибелі відважного сина України, Героя — Івана Дроняка. Йому було лише 49. Молодий, але вже досвідчений, сильний духом, відповідальний, мужній. Іван став прикладом для побратимів, людиною, яка ніколи не ухилялася від обов’язку. Його рішучість і відданість справі вражали. З перших днів повномасштабної війни він став на захист рідної землі, бо добре розумів: саме зараз — час стояти, щоб захистити найдорожче. Щоб уберегти своїх рідних, друзів, усіх нас. Іван був турботливим чоловіком, щирим другом, справжнім українцем. Він вірив у перемогу, у справедливість. Він мріяв про те, щоб жодна українська родина більше не знала, що таке окопи, біль і втрати.
Минуло три роки. Три роки скорботи, болю і тиші, яка кричить. Але пам’ять про Івана живе. Вона — у його героїчних вчинках, в незламному патріотизмі, в його любові до України.
Подвиг Івана Дроняка — це частина нашої історії. Його ім’я — навіки закарбоване у визвольній боротьбі українського народу. Час не здатен стерти велич його мужності.
Ми у вічному боргу перед його батьками — за те, що виховали Героя, Сина України.
Світла пам’ять тобі, Іванові навіки 49……
Вічна слава і вічний спокій.
